Шміні (Левит 9:1-11:47)

Вітаю всіх слухачів програм Оливкового Дерева!

Сьогоднішня частина, що охоплює розділи з 9 по кінець 11 Книги Левіт, досить неоднорідна за змістом, вона також містить різкі зміни настроїв. Спочатку 9 розділ описує піднесений, святковий і веселий момент, коли Аарон звершує перше умилостивлення за себе і за народ, і слава Господа з’являється народу, і вогонь виходить від Бога, щоб прийняти жертву на вівтарі. У 10 розділі  настає величезна драма, коли сини Аарона, Надав і Авіху смертельно вражені Богом, тому що, приступаючи до виконання своїх священичих функцій, принесли інший вогонь, якого Господь не дозволяв. Розділ 11, здається, ні з того ні з сього повністю змінює тему і описує рекомендації і заборони щодо кошерної їжі.

Назва сьогоднішнього уривка Тори: “Шміні”, означає “восьмий”, тому що перші її слова: “у восьмий день закликав Мойсей Аарона і його синів і старійшин Ізраїлевих “(Левіт 9: 1).

Восьмий день має в Біблії завжди важливе значення. У створенні світу Бог встановив семиденний цикл, що складається з шести днів творіння, увінчаних сьомим днем суботи – першим, який Бог назвав святим.

Завершення семи днів символізує повноту даного періоду або етапу, а восьмий день вказує на новий початок. Якщо ми добре завершили етап і чогось навчилися, восьмий день відкриває перед нами більш високий рівень можливостей, ніж раніше. Таким чином, ми піднімаємося, просуваємося вперед і вище, в нашій подорожі в часі. Вісімка також символізує Боже вічне панування в прийдешньому світі.

Перший ‘восьмий день’ в житті кожного єврейського хлопчика, це призначений час обрізання, або Бріт Міла – церемонія Завіту обрізання. Таким чином, на другий тиждень після народження хлопчик вступає вже в якості присвяченого члена Божого народу.

Назва уривка Шміні безпосередньо пов’язана з тим, що описувані в ній інавгурація служіння і одкровення слави Божої в скинії відбулося на восьмий день.

Первосвященик Аарон і його сини завершують семиденний період підготовки і на наступний, восьмий день освячуються на служіння Боже. Священники тим самим закінчували певний період життя, незалежного і зосередженого на собі, і починали життя призначене для більш піднесеної, благородної мети – життю відокремленні для служіння Богу і для Його народу.

“І сказав Мойсей до Аарона: Підійди до жертівника, і вчини свою жертву за гріх та своє цілопалення, і очисти себе та народ, і вчини жертву за народ, і очисти їх, як наказав був Господь.”(9: 7).

Вся громада Ізраїлю зібралася біля входу в намет зборів. Старійшини привели тварин, призначених для жертвопринесення. Всі очі вдивлялися в новопризначених священнків. Мойсей офіційно ввів Аарона в роль священника на очах усього Ізраїлю, вимовивши слова:”Підійди до вівтаря”.

Чому Мойсей повинен був дати вказівку Аарону наблизитися до жертовника? Єврейський вчений Раші заявив: “Ааронові було соромно і він боявся підійти” до вівтаря, коли настав момент принесення бика в жертву за власний гріх. Бо бик нагадав йому про гріх золотого тельця, за якого відлиття був особисто відповідальний. Слід зазначити, що попередня ситуація, коли Тора згадувала тельця (на івриті: егель), була пов’язана з відлиттям Аароном золотої статуї тельця. Таким чином, за словами Раші, Мойсей навмисно наказав Аарону принести жертву з тельця, щоб краще зрозуміти, що цей гріх був прощений.

У той же час заклик Аарона до вівтаря свідчив про те, що жертовна і священицька системи готові почати функціонувати. Вся книга Левіт з самого початку займається головною проблемою – питанням можливості наблизитися до Бога.

Це відбуватиметься в скинії, як священному, тобто окремому і освяченому просторі. Там людина зустріне присутність Бога. Тому єврейське слово “жертва”, Корбан, вказує на річ, яку наближено. Встановлена Богом процедура жертвопринесення призначалася для того, щоб людина могла наблизитися разом з жертвою до проявленої Божої присутності.

Це підтверджується словами запевнення, які Мойсей направив до Аарона і народу: “…Оце та річ, що Господь наказав був, зробите, і об’явиться вам слава Господня (9: 6). Левітські жертви були встановлені Богом, щоб через Ізраїль людство зробило перший серйозний крок до повернення до перебування в присутності Бога, так само, як Адам і Єва ходили в присутності Бога в Едемі. Для цього навіть сама скинія, а пізніше і храм – повинні були бути очищені, і, так би мовити, отримати очищення і визнання в очах Божих. Початковий духовний стан – це повна нечистота і віддаленість від Бога. У цьому інавгураційному акті очищення складається за самого первосвященика, за народ – і за скинію, як місце, де має перебувати присутність Бога.

Ми живемо в час, коли панує гуманізм і людина визнається мірилом всього, отже, ми схильні створювати собі зручний образ Бога у відповідності зі своїми уявленнями і очікуваннями. Завдяки знанням про скинію і  служіння ми усвідомлюємо, що Бог є любов і бажає бути серед людей. Він  святий і любить людину, але ненавидить її гріх. Божа любов до нас не означає поблажливості до зла. Маймо на увазі глибину Книги Левіт. З моменту вигнання Адама і Єви з Едемського саду Бог шукає людину і хоче знову жити з людиною в мирі і дружбі.

Історія виходу Ізраїлю показує, як Бог звільняє і поступово створює умови для повернення людини до цієї втраченої близькості з Богом. Кульмінаційним моментом є одкровення під Синаєм і будівництво скинії як місця зустрічі з Всемогутнім. Ці етапи, в кінцевому рахунку ведуть до створення нового простору святості, тому що Бог не може жити з людиною в присутності гріха.

Для того, щоб це відбулося, Бог підготував людині шлях до святості. Між Богом і людиною знаходиться посередництво жертвопринесення, через яке людина наближається до Бога. Саме тому було так важливо в цьому питанні чітко дотримуватися Божих настанов. Біблія так яскраво описує помилку Адава і Набіху, які безрозсудно внесли чужий вогонь в скинію, за що і поглинув їх вогонь Господа, щоб ми прийняли це застереження близько до серця. Сини Аарона перебували у винятковій близькості до Господа, на відміну від інших людей. Це була безпрецедентна близькість Божої святої присутності, яка тільки що проявилася в скинії. Ми сьогодні служимо священниками в Новому Завіті благодаті, але Бог той же, і слово Його не змінюється.

Коли ми були грішниками, Бог справедливо розсердився на нас, але цей гнів був спрямований на вівтар Голгофи і поглинув досконалу і безгрішну жертву за нас. Ось чому ми можемо жити. Ось чому в Месії проявилася Божа любов до нас. Про це йдеться в Посланні Петра, що приводить заклик з Книги Левіт: “Будьте святі, Я бо святий! І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху провадьте час вашого тимчасового замешкання. І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти”.У цьому суть благодаті Нового Завіту в Месії.

Всім слухачам бажаю достатку Божого миру – Шалом!

Facebook
WhatsApp
Drukuj
Email