Деварім (П. З. 1:1-3, 22)

_{Уривок Деварім розпочинається наступним віршем: «Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всього Ізраїля…». Водночас це початок останньої книги Тори, котра має таку ж назву – Деварім, тобто «слова». Мова йде про вагомість і значення слів, котрі Мойсей сказав людям в ту переломну хвилину перед своїм відходом.}

_{Давня еврейская назва П’ятої Книги Мойсея звучить так: «Мішне Тора», тобто Повторення Закону, яку грекомовні евреї тлумачать як Deuteronomion, тобто Другий Закон. На акцент повторення вказує одна з головних цілей тієї книги. Вчимося протягом всього життя, але маємо природню тенденцію забувати. Необхідним є повторення, нагадування і відкриття по-новому глибини Божого Слова.}

_{Саме тому на початку книги бачимо, як армія ізраїльтян стоїть в готовності в долині Йордану, бачачи перед собою обіцяну землю, до котрої буде входити. Мойсей знає, що не перетне Йордану разом з народом, але що Бог поховає Його тіло, коли востаннє вступить на одну з ближніх гір.}

_{В перших розділах Deuteronomium Мойсей коротко нагадує історію дванадцяти вивідувачів, відкинення можливості входу до обіцяної землі, і як наслідок – сорок років проведених в пустелі. За словами равинів, те нагадування мало характер догани та нарікання. Для чого нагадувати комусь його минулі поразки? Мойсей хотів використати свою прощальну промову, щоб вселити в народ дух покаяння і застерегти нове покоління від повторення помилок минулого.}

_{В певному мадраші увага звертається на іронію ситуації, адже догана Мойсея звучить майже одразу після благословіння Валаама. Здається, має бути навпаки: найбільш підходило б Вааламові згадати падіння Ізраїля, бо був обраний, щоб проклясти вибраний народ. Мойсею ж, котрий любив свій народ і бажав для нього благословіння, належало б говорити про їх сильні сторони і славне призначення. Але є навпаки – Валаам говорить слова похвали проти своєї волі, а Мойсей жене їх геть.}

_{На думку равинів, всю ситуацію добре відображають слова з Приповістей Соломона : «Рани від друга є ознакою вірності, поцілунки ворога – оманливі». Також: «Той, хто докоряє ближнього, зрештою отримає більше похвали, ніж язик вихваляючого».}

_{Чому Мойсей дорікав народові? Тому що бажав, щоб не повторювали тих самих помилок, які прирекли попереднє покоління на існування в пустелі і смерть далеко від обіцяної землі. Не хотів, щоб вони змарнували величезний шанс ввійти до обіцяної землі. Хотів, щоб вони завжди пам’ятали і йшли вперед.}

_{Можна сказати, що на порозі Нового Заповіту з подібних причин робив це Іоан Хреститель, а після нього – Ісус з Назарету. Їх покоління так само стало в критичному пункті своєї історії. Вони опинилися за крок від можливості ввійти в Царство Боже. Час наблизився!}

_{Для нового покоління ізраїльтян, котрі стали на березі Йордану під керівництвом Мойсея та Ісуса, обіцяна земля ототожнювалася з Царством Божим. Вони були від нього за крок. Мали бути слухняними, пам’ятати і ввійти до обіцяної землі, взявши її в володіння.}

_{Через десяток століть знову наблизилось Царство Боже. Тому нагадування Іоана Хрестителя звучало так суворо і твердо. Однак вони не означали відкинення віри Ізраїля або дезавуації обраного народу. Навпаки – мали оживити віру, а народ втілити в реальність Божого царювання.}

_{Попередня книга Тори, книга Чисел, закінчується моментом, коли Ізраїль стоїть табором в степах Моава, на іншій стороні Йордану, навпроти Єрихону. На початку сьогоднішнього уривку знаходяться слова : «По той бік Йордану, в землі Моавській, Мойсей почав роз’яснювати цей Закон…». Мойсей закликав народ навернутися до Тори, по-новому щиро віддатися Богу, відвернувшись від гріховних шляхів батьків, відновити Завіт перш ніж вони перетнуть Йордан.}

_{Іоан Хреститель проголошував подібні заклики для поминання і зміни життя, коли вчив на березі Йордану. Зовнішньою ознакою навернення мало бути занурення в ріку. Іоанн зробив безліч занурень по іншій стороні Йордану, навпроти Єрихону, в тому районі, де багато століть тому звучали слова Мойсея.}

_{Туди ж прийшов Ісус і хрестився посеред наподу. Євангеліє стверджує: «Все це сталося у Віфанії, по той бік ріки Йордан, де Іоан хрестив людей».  Біблійна географія визначила це місце як сьогоднішнє Телль-ель-Харрар, розташоване на Ваді-Харрарі, яке впадає в Йордан. Центр служіння Іоана знаходився в степах Моава навпроти Єрихону. На цьому місці археологи виявили численні залишки церков і ранньохристиянських святинь, які найбільш ймовірно увічнюють діяльність Іоана Хрестителя і хрещення Ісуса.}

_{Телль-ель-Харрар відомий також як Телль-Мар-Еліас – пагорб пророка Іллі. За переказами, з цього місця Ілля вознісся на колісниці в небо. Іоан Хреститель, можливо, знав про ці історичні посилання і не випадково вибрав саме це місце. Воно посилалося на Мойсея, на Второзаконня, на послання поминання, на новий шанс, на перетин Йордану – все це символізувало його хрещення.}

 _{Ті, хто приходив до нього з Юдеї і Галілеї, повинні були перетнути Йордан і після хрещення перейти Йордан знову, щоб повернутися на землю. Ті, хто прийняв його вчення і попросив хреститися, перетнувши Йордан,  отримали новий духовний початок в землі Ізраїлевій.}

_{Більш того, зв’язок з служінням Іллі ніс з собою ще більше змістове навантаження. Він вказував на Іоана як на пророка, що прийшов в дусі і в силі Іллі. Про те, що говорить євангеліст Матвій заявив Сам Ісус: «До приходу Іоана, всі пророки й Закон Мойсеїв провіщали про це. Якщо ви віруєте у те, про що говорили Закон і пророки, то Іоан – і є Іллєю, про чиє пришестя пророкувалося». Іоан як і Ілля носив плащ з верблюжої вовни і оперізувався шкіряним ременем. Посилання на Іллю пов’язані з пророцтвом Малахії, що віщує пришестя Іллі як знак, що передує появі Месії: «…згадайте закон Мойсея, Мого раба, якому я передав на Хориві закони і закони для всього Ізраїлю! Ось, Я пошлю вам пророка Іллю перш ніж настане великий і страшний день Господа».}

_{Коли Бог повинен був забрати Іллю на небеса, вони зі своїм учнем Єлисеєм вийшли з Єрихону до Йордану. Там Ілля згорнув свій плащ і вдарив ним по водах Йордану, і вони розділилися. По сухій землі вони перейшли на іншу сторону. Перед відходом Єлисей попросив подвійну міру Духа Божого, яка спочивала на Іллі.}

_{Практично відразу після взяття Іллі Єлисей почав творити такі ж чудеса, які здійснював Ілля. Він розділив плащем води Йордану і повернувся на інший бік. Учні-пророки, які спостерігали за цим, вигукнули: «…дух Іллі спочив на Єлисеї». Всі попередні події повинні були вказувати на істинного Месію і підтверджувати його послання. Тому, коли народ, що зібрався на березі Йордану, спостерігав за Ісусом, що виходить з води, Дух Божий у образі голуба спочив на Ньому, як читаємо: «І голос пролунав з небес: «Це Син Мій улюблений, Який догодив Мені».}

_{Всім бажаю достатку Божого миру – шалом!}

_{Емануїл Махніцький}