Кі Таво (Повторення Закону 26-29)

Вітаю всіх слухачів трансляції Дерево Оливне!

Сьогоднішній уривок, записаний в 26 – 29 розділах книги Повторення Закону, починається словами: «І станеться, коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі як спадок, і посядеш його, і осядеш у ньому…». Пізніше цей вірш читався як одне з благословень, в храмі в Єрусалимі, коли приносилися щорічні десятини і дари від первородних жнив. Дари були засобом висловлення подяки Богу за землю, яку отримав народ, і за матеріальні блага, джерелом яких вона була. У той же час цей вірш ясно показує, що саме з волі Божої, по Його силі і могутності, народ Ізраїлю отримав землю у володіння.

Принесення первородних жертв відбулося на початку свята Тижнів, Шаваот, також відомий як П’ятидесятниця. Ізраїльтяни здійснювали паломництво в Єрусалим з різних сторін країни, несучи з собою порцію нового врожаю в якості подарунка Господу. Наближаючись до Єрусалиму, паломники об’єднувалися у великі групи, створюючи радісні і барвисті хороводи, співали, грали і танцювали з радістю перед Господом. Це був надзвичайно радісний час, коли тисячі відвідувачів наповнювали вулиці священного міста, вихваляючи Божу доброту і багатство Його запасів.

Все, що ми маємо, є подарунком від нашого вірного Небесного Батька, Який щедро обдаровує Своїх дітей і задовольняє потреби всього творіння. У нашому духовному житті ми часто з сумом помічаємо, що тільки якийсь утиск, позбавлення чогось, прикра ситуація спонукають нас до старанності і навернення до Бога. Часом говоримо: «Добре, що це сталося зі мною, тому що це змусило мене наблизитися до Бога». Дійсно, Бог все обертає на добро і робить так, що з чогось болючого ми можемо винести духовну користь.

Але також вірно, що Бог має хороші наміри і не хоче для нас ніякого нещастя або прокляття. Так було і з Ізраїлем. В одному з заключних віршів сьогоднішнього уривку Бог передає Своєму народу знаменне попередження. Багато з перерахованих раніше трагічних подій стануться «за те, що не служив ти Господеві, Богові своєму, у радості та в добрі серця, із рясноти всього».

Божим стандартом, нормальним явищем, передбаченим Богом для Його обраного народу, повинен був бути достаток всього в цій прекрасній землі, в яку він входив. Від людського вибору залежало, чи будуть вони служити Господу в радості і доброті серця, маючи все в достатку. На жаль, ці попередження про наслідки непокори стали точними пророцтвами в подальшій історії обраного народу.

На щастя, Божа благодать і любов незмінні, Він готовий негайно діяти на благо Свого народу, щоб оновити його і відновити всі благословення. В 81 псалмі говориться: «Я Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста і Я їх наповню!.. Коли б Мій народ був послухав Мене, коли б був ізраїль ходив по дорогах Моїх, ще мало і Я похилив би був їхніх ворогів, і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх!… і Я жиром пшениці його годував би, і медом із скелі тебе б насищав!».

«Ти сьогодні засвідчив Господеві, що Він буде тобі Богом, і що ти будеш ходити дорогами Його, і що будеш виконувати постанови Його, і заповіді Його, і закони Його, і що будеш слухатися голосу Його», – йдеться в 26 розділі 17 віршем. Ізраїль за заповітом зобов’язався йти Божим шляхом. Тобто наслідувати Самого Бога у всьому. Простіше кажучи, коли ми ведемо себе точно так, як якась інша людина, наслідуємо її в зовнішньому вигляді, одязі, способі буття, реакціях, діях – то маємо щось подібне з цією людиною. Іноді нас можуть звинуватити у відсутності оригінальності. Але Божа подоба в нас – головна мета життя по вірі.

Класичний єврейський коментар пояснює, що для ізраїльтянина означає наслідувати Бога: «Так як Він одягнув нагого, як написано: «І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх», так само і ти повинен одягнути нагого. Святий Благословенний відвідав хворого, як написано: «І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки», так само і ти повинен відвідувати хворого. Святий Благословенний втішав засмучених, як написано: «Після смерті Авраама благословив Бог Ісаака, сина його», так само і ти повинен втішати засмучених. Святий Благословенний поховав померлого, як написано: «І поховав його [тобто Мойсея] в долині, в моавському краї», так само і ти повинен ховати померлих».

Він також є Богом, Який годує голодного, піклується про бідного, милує грішника, рятує вмираючого, зцілює пораненого і робить все на добро. Він справедливий у кожному вчинку.

Тому Месія Ісус сказав про Себе в Євангелії: «Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив. А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби». Його життя було найглибшим, найдосконалішим одкровенням Батька. Тому Ісус сказав Філіпу: «Хто бачив Мене, той бачив Отця». Як Його учні, йдучи крок в крок і стаючи подібними до Нього, ми можемо бути впевнені, що таким чином будемо слідувати Божим шляхом і станемо дочками і синами, схожими на Батька.

У 29-му розділі Мойсей нарікає на те, що, хоча Ізраїль зазнав великого визволення з Єгипту, бачив Божі чудеса і відчував надзвичайне піклування в пустелі, він все ще не отримав «серце, яке б розуміло, очі, які б бачили, вуха, які б чули». Чому Ізраїль, бувши свідком стількох знамень і чудес і випробувавши Бога, Який діє таким явним і прямим спобом, все ще потребував умовлянь і застережень? Чому він не навернувся до Бога усім серцем?

Виявилося, що їхні серця розділені. Їхні серця, як і серця всіх людей, виявилися ненадійними. Мойсей закликає народ: «Додержуй же слів цього заповіту, і виконуй їх, щоб мали ви поводження в усьому, що будете робити»  (в. 9). Ймовірно, він знав, що цього не станеться. Він знав непостійність людської натури. Те, що в результаті виявиться необхідним, буде нове серце. Бог дає велику, незмінну обіцянку, що настане такий час, коли Він поверне Ізраїль на землю: «І обріже Господь, Бог твій, серце твоє та серце насіння твого, щоб ти любив Господа, Бога свого, усім своїм серцем та всією душею своєю, щоб жити тобі».

Пророк Єзекіїль, звертаючись до Божого обраного народу, в дні, коли він повинен був перенести передбачені прокляття, викликані непокорою, також дивився в майбутнє, коли Бог дасть народу нове серце: «І дам їм одне серце, і нового духа дам у вас, і вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м’яса, щоб вони ходили за уставами Моїми, і додержували Мої постанови та виконували їх. І вони стануть Мені народом, а Я буду їм Богом! (11:19-20).

Кам’яне серце незмінне, нездатне проявити любов до Бога у вірності Завіту. Метафорично кажучи, кам’яне серце не може бути обрізане. У той час як плотяне серце схильне до впливу, воно може бути обрізано для істинної вірності Богу. Нове серце може покаятися і повернутися до Бога в слухняності. Але це може статися тільки через суверенну Божу дію. Представлений сам собі, Ізраїль не мав би надії. У кожної людини, що залишається на самоті, немає ніякої надії.

Якби не обіцянка Нового Завіту, обіцянка прощення гріхів, обіцянка нового серця, на якому буде написаний Закон, вся наша надія була б марною. Але в Месії, Ісусі, є новий завіт, через віру. Він – Надія Ізраїлю і всього світу. Пророк Єремія стверджує: «Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!».

Всім слухачам бажаю достатку Божого миру – шалом! До побачення!

 

Facebook
WhatsApp
Drukuj
Email