Вітаю всіх слухачів трансляції Дерево Оливне!
Уривок Тори на цьому тижні містить опис драматичного повернення Якова на батьківщину. Не було там ні торжества, ні сміху, ні радісного очікування. Навпаки, Яків сповнений страху і тривоги, чекає моменту возз’єднання зі своїм братом Ісавом. Минуло двадцять років відтоді, коли він покинув батьківський дім, рятуючись від помсти Ісава. Без сумніву, при наближенні до кордонів краю його мучать більші сумніви і побоювання. Чи брат все ще збирається вбити його? Як захистити себе і свою сім’ю? Чи доведеться йому вбивати під час самозахисту?
Яків не хоче, щоб страх і тривога панували над ним, тому вживає активних заходів, щоб захистити себе і сім’ю від можливої відплати Ісава. Це може бути прикладом для нас. Яків не дозволяє страху заволодіти ним, не залишається пасивним в очікуванні розвитку подій. Він вирішує зустрітися з проблемою.
Він заздалегідь налагоджує контакт з Ісавом. Цей уривок розпочинається тим, що Яків «послав перед собою послів» до свого брата зі словами примирення і доброї волі. Єврейське слово malachim, використане для позначення послів або посланців, також може означати ангелів. Таким чином, можливо, земних послів супроводжували небесні посланці, які уособлювали Божий захист і прихильність.
Але земні посли повернулися без конкретної відповіді від Ісава, що могло ще більше посилити напругу в таборі Якова. Гірше того, вони також передали інформацію про те, що Ісав наближається разом з натовпом, що налічує чотириста чоловіків. Яків намагається захистити сім’ю та майно – розділяє їх на менші групи. Деякі бачать в цьому майбутній механізм виживання євреїв у вигнанні – в разі ескалації гонінь в одному місці, є велика ймовірність, що деякі з них зможуть вижити в іншому місці.
Потім, однак, Яків звертається до Бога в смиренній молитві. Він визнає себе негідним всіх цих виявів благодаті і ознак Божої вірності, які йому довелося пережити, посилається на Божі обітниці і благає про визволення від гноблення. Яків, так само як Авраам і Ісак, був мужем молитви. По суті, слова молитви Якова в 32-му розділі книги Буття є першою в Біблії особистою молитвою, процитованою як буквальне висловлювання. Це підкреслює її важливість і вказує нам на те, що саме молитва залишається головним пріоритетом, коли нам доводиться стикатися з труднощами життя.
Потім Яків посилає величезний дарунок Ісаву, щоб показати свої мирні наміри. Все, що відбувається, а також присутність і захист Бога, в результаті сприяють щасливому прибуттю Якова в місто Сіхем.
До того, як увійти в землю обітовану, Яків переживає ще одну таємничу зустріч вночі. Це нагадує його попередній досвід, коли він поспіхом втік від Ісава, вирушаючи у вигнання. Потім, як читаємо, він натрапив «на певне місце», де заночував і уві сні бачив сходи, що з’єднували землю і небо, і по котрим піднімалися і спускалися ангели. Роблячи дослівний переклад, можна сказати, що Яків «зіткнувся» з цим місцем, натрапив на нього несподівано. І ось тепер, після довгих років перебування на чужині, знову знаходячись біля кордонів свого краю, він переживає чергове несподіване і загадкове протистояння. Біблійний текст так описує ту ніч: «І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря».
Відразу виникає багато питань: Ким був цей анонімний нападник? Яке значення має ця боротьба в контексті очікуваної зустрічі з Ісавом? Чи було це покаранням за щось, чи благословенням, чи, можливо, попередженням? Сам текст не містить однозначних відповідей на ці питання; ми знаємо напевно тільки те, що Яків перемагає, закінчує битву, отримавши благословіння і нове ім’я – Ізраїль.
Зі зрозумілих причин існують різні інтерпретації цієї події. На думку одних, це відображення духовної боротьби людини з Богом, інші вважають, що це метафора внутрішньої боротьби в душі людини, а треті ж, що це образ боротьби людини з ворожими силами і негараздами в світі. В юдейській традиції можна знайти відповідь, що це був ангел-охоронець Ісава, якого Яків повинен був спочатку перемогти на духовному рівні, щоб потім мати можливість перемогти і укласти перемир’я у фізичному світі.
Єврейська авторка, Авіва Готтліб Зорнберг, наводить іншу равінську інтерпретацію, згідно з якою людина-ангел з’явивляється не для злого наміру, але для того, щоб «врятувати і зберегти» Якова, щоб показати йому, як стати Ізраїлем – як залишитись людиною впливу і авторитету, здатною долати протистояння, наділеною пристрастю до боротьби і перемоги. Постать Якова уособлює долю цілого народу, що походить від його нащадків.
Хтось зауважив, що в історичний день 29 листопада 1947 року, коли Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй виступила за створення єврейської держави після двох тисяч років розсіяння, в синагогах по всьому світу читали саме уривок, що говорить про те, як Яків був названий Ізраїлем.
На думку єврейських вчених, ця подія також є своєрідним відображенням майбутньої боротьби Ізраїлю з народами, які будуть нападати і прагнути знищити народ Божий. Перемога Якова – пророче бачення фінального тріумфу «Єрусалиму над Римом». Як Бог обіцяв Аврааму, його нащадки будуть знаходитись в центрі Божої дії і нестимуть Божу присутність в світову історію.
Щодо особистої духовності, з цієї події ми дізнаємося, що Бог Сам виходить нам назустріч і кидає виклик. Іноді зустріч відбувається «віч-на-віч», і Бог бореться з нами, щоб допомогти нам усвідомити, чим є наше «вище я», унікальне, виняткове, яке Він задумав і створив за Своїм образом; і бажання Батьківського серця в тому, щоб ми все більше і більше ставали схожими на Нього і яскравіше відображали світло Його слави на землі.
Дивлячись з перспективи Нового Завіту, ми можемо визнати, що одна з причин того, що Бог послав на землю Ісуса, Свого Сина, – кинути виклик і показати нашу справжню ідентичність, як нового творіння. Ісус веде нас шляхом святості через силу Святого Духа. Апостол Павло нагадує віруючим про цю ідентичність у своєму листі до Колосян: «…скинули з себе людину стародавню з її вчинками, та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її…».
Прийняття істини про те, що кожна людина створена за образом Божим і тому гідна нашої поваги, уваги і підтримки, радикально змінює відносини з іншими. Змінюється також сприйняття ворогів, як навчав Ісус в Євангелії від Матвія: «А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних».
Схоже, що аналогічний урок засвоїв Яків в результаті цієї нічної зустрічі, бо, коли врешті-решт зустрічається віч-на-віч зі своїм братом, говорить: «Я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице» (33:10). Якщо ми, як нове творіння в Месії, звільнене від страху, починаємо бачити Божий образ в інших людях, навіть якщо він дуже глибоко прихований в них, то це подібно до того, ніби Сам Бог відкриває нам Своє обличчя і вчить нас чомусь новому.
Після цієї самотньої боротьби вночі ніде далі в Писанні не згадується, що Яків відчував страх. Частиною його перемоги було подолання страху. Звичайно, як нормальна людина він продовжував проходити через труднощі і страждання. Далі в уривку ми читаємо про долю, яка спіткала його єдину дочку, і про надзвичайно жорстоку помсту, здійснену його синами, що також дуже засмутило Якова. Потім під час пологів помирає його кохана дружина Рахіль. Зрештою він повинен змиритися зі звісткою про нібито смерть Йосипа. Однак, після тієї ночі боротьби з Богом і з людиною, а також з самим собою, він навчився «довіряти Богу всім своїм серцем» і подолав руйнівну силу панування страху.
У початковому задумі Бога людина не була створена для страху або тривоги. Страх не є для людини чимось природним, тому треба протистояти і долати його. Разом з гріхом в людську психіку увійшли ненависть, насильство і страх. Але коли серце людини довірливо підкоряється Господу, воно наповнюється любов’ю, миром і радістю.
Ісус одного разу сказав Своїм учням: «Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!». І з цими словами підбадьорення Він сьогодні звертається також до нас.
Всім слухачам бажаю достатку Божого миру – шалом! До побачення!