Вітаю всіх слухачів трансляції Дерево Оливне!
В першому вірші сьогоднішнього уривка сказано: «І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському». Єврейська назва уривка, «Вайешев», пов’язана зі словом, яке має значення «оселитися, осісти назавжди».
Без сумнівів, цього прагнув і потребував Яків, коли нарешті повернувся після багатьох років вигнання і налагодив відносини з Ісавом. Але навіть на батьківщині Якова супроводжують проблеми і турботи. Ганьба дочки, жорстока помста, здійснена його синами, смерть коханої дружини Рахілі. Наступний вірш уривка показує нам постать Йосипа, коханого сина Якова, і ми знаємо, що скоро ще один удар вразить його душу, коли він побачить закривавлений одяг, що буде свідчити про смерть його сина.
У пошуках притулку, місця відпочинку, проживання в спокої, Яків представляє праведника, який бажає гармонії краси і порядку в житті, так як було заплановано від початку Богом, але повинен знову стикатися з поганими новинами і з реальністю хаосу і болю світу, що перебуває в гріху. Він, як і його батьки, шукає постійного місця проживання, Творцем якого буде Сам Бог, і хоча наближається до нього, проте все ще знаходиться в дорозі – і фізично, і духовно. Але його надія – видіння, в якому сходи з’єднують небо і землю, місце, де буде Дім Господа.
Хоча в цьому уривку переважає тема життя Йосипа, в неї вплітається історія Юди і Тамар. Юда, з яким пов’язані особливі царські обітниці Бога, спочатку будував дім і сім’ю досить неправильно, в результаті чого два його сина загинули від свого гріха. Тамар, його невістка, виявилася більш духовною. Обговорюючи моральні аспекти її вчинку, в результаті якого вона завагітніла від Юди, не будемо забувати про важливі месіанські наслідки, пов’язані з народженням її синів-близнюків.
Тора розповідає нам про це драматичне народження: «І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: Нащо ти роздер для себе перепону? І назвала ім’я йому Перес. А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім’я йому: Зерах» (38:29-30).
Певно, акушерка хотіла, щоб було легше ідентифікувати первістка, тому зав’язала нитку на руці дитини. Але немовля несподівано зникло, щоб з’явитися другим, – річ, яка практично неможлива з фізіологічної точки зору. Першим народився його брат, якого Тамар назвала Перес, що означає «проривати, прорив».
У равинській літературі Перес, син Юди і Тамар, часто асоціюється з майбутнім Царем-Месією, Якому по цій причині також було присвоєно титул: Син Переса. В одному з єврейських коментарів сказано, що, коли її вагітність стала очевидною, Тамар «торкнулася свого живота і вигукнула: «Тут королі і викупителі». Як би там не було, вона носила синів Юди.
Крім того, те, що Перес з’явився на світ першим, вважається частиною Божого плану. Зерах хотів народитися першим, але Бог сказав: «Було вирішено, що Месія буде походити від Переса; чи є правильним, що Зерах з’явиться першим? Тому нехай Зерах повернеться в утробу матері, а Перес народиться першим!» (Aggadat Bereszit).
У світлі Нового Завіту народження Переса і Зераха також можна розуміти як метафоричне оповіщення першого і другого приходу Месії. Перес, чиє ім’я також означає «порушник», представляє Месію під час Його першого пришестя, коли Він прориває, прокладає шлях в Царство Небесне. Згідно Мідрашу, Тамар дає ім’я Перес не тільки на згадку про те, як він з’явився у світ, але але й щоб наголосити, що Цар-Месія, Який одного разу з’явиться як «Той, Хто порушує», походить від нього.
Про Месію-Царя пророк Міхей говорить наступне (2:13): «Перед ними виламувач піде, вони продеруться та браму перейдуть і вийдуть із неї. І піде їхній цар перед ними, а Господь на чолі їх!».
Другий з близнюків, Зерах, чиє ім’я означає «світанок», представляє Месію під час Його другого пришестя. У зверненнях пророків велике і остаточне спасіння месіанської епохи названо світанком. Ісая говорить: «Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло (Зерах), а слава Господня над тобою засяла! Бо темрява землю вкриває, а морок народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з’являється! І підуть народи за світлом твоїм, а царі за ясністю сяйва твого» (Зерах).
Малахія, навпаки, проголошує: «А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в промінях Його» (4:2).
Подібно як Тамар і акушерка, що приймала пологи, очікували, що Зерах народиться першим, так і покоління, яке жило за часів нашого Господа очікувало виконання остаточного месіанського відкуплення, зорі нової ери. Ніби червону нитку, вони отримали гарантію майбутнього відкуплення, але перш ніж спалахнув би світанок остаточного спасіння, Месія повинен був завершити Свою роботу на хресті і в могилі. Поява Переса перед Зерахом відбулася всупереч очікуванням Тамар, і вона вигукнула: «Ти роздер для себе перепону!». Аналогічним чином, перший прихід Месії суперечив загальним уявленням. Але Він розбив кайдани смерті і могили, коли настав зерах – новий ранок; тому можна собі уявити, як весь народ вигукує: «Ти роздер для себе перепону!».
Повернемося до долі Йосипа. В книзі Буття 39:2 сказано, що «Господь був з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина». Більш сучасно говорячи, Господь був з Йосипом, тому він став успішною людиною.
Будучи рабом в будинку Потіфара, Йосип знаходиться в стані зневіри, невпевненості та печалі. Його зрадили брати, викрали, продали і відвезли в чужу країну. З улюбленого сина він перетворився на безправного раба. Але Йосип не дозволив цим обставинам взяти під контроль його життя. Він не піддався відчаю, не витрачав часу даремно. Мінливості долі зовсім не зламали його. Замість цього він з завзяттям почав працювати і швидко завоював довіру нового господаря. Ніби він сказав собі: «Якщо Бог хоче, щоб я був рабом, то я буду кращим рабом, яким тільки можу бути».
Звідки Йосип черпав цю внутрішню силу, щоб піднятися над гіркотою? Є люди, які не можуть забути старі образи, реальні або надумані. Іноді вони просто жаліють один одного, знаходять полегшення в гніві і відчаї. Це здається цілком нормальною людською реакцією на нещастя або невдачі. До винятків належать такі люди, як Йосип, якому вдалося позбутися найгірших образ і радіти кожній ситуації, в якій він опинився.
Багато людей піддаються зневірі, тому що заздалегідь припускають, що вони заслуговують кращих і комфортніших умов життя. Коли щось складається не так, дорікають, звинувачують і питають: «Чому?». Можливо, живучи в нашій частині світу, ми занадто легко звикаємо до того, що у нас вже є, і сприймаємо це як щось звичайне, за що не потрібно бути вдячним, забуваючи, що для мільйонів і навіть мільярдів людей на нашій планеті щоденна порція хліба або миска рису не є звичайною. Так само зі здоров’ям, житлом, усіма зручностями, якими ми вже мимоволі користуємося, з відносинами з близькими. Ми переживаємо це день за днем, місяць за місяцем, протягом багатьох років, і починаємо розглядати це як наші гарантовані права, а не як привілеї, дані нам Богом.
Що відрізняло Йосипа, так це непохитна впевненість в Божій доброті і вірності. Він знав історію своїх батьків – Авраама, Ісака та Якова – знав про дані їм обіцянки, співспадкоємцем яких був. Не допускав думки, що Бог забув про нього або залишив його. Замість цього він смиренно довіряв своє життя вищим Божим цілям, Його таємничому керівництву.
Оптимізм Йосипа був не вродженою рисою, а скоріше результатом незмінної впевненості в Бозі. Цей наполегливий оптимізм зміг перетворити ситуацію рабства в життєвий успіх.
Всім слухачам бажаю достатку Божого миру – шалом! До побачення!