Вітаю всіх слухачів трансляції Дерево Оливне!
Однією з надзвичайних подій, які ми знаходимо в сьогоднішньому уривку, є історія примирення Йосипа зі своїми братами, завершальний та дуже складний етап в житті родини Якова.
Коли Йосип сказав: «Я Йосип», – майстерний Божий план миттєво став зрозумілим для його братів. Вони знаходять відповіді на свої питання і починають правильно сприймати все, що сталося за попередні двадцять два роки. Все склалося в цілісну картину. Так буде і в той час, коли Бог з’явиться і оголосить: «Я – Господь». Завіса спаде з наших очей, і ми зрозуміємо все, що відбувалося в історії.
Відкриття Йосипа братам – прообраз майбутнього месіанського відкуплення. Протягом понад двадцяти років брати Йосипа жили, змагаючись з докорами сумління, та були відповідальними за вигнання свого брата і заподіяні цим страждання батька. Коли вони побачили світло в кінці тунелю, справи зовсім ускладнилися. Якимсь незрозумілим чином чаша єгипетського міністра опинилася в їх багажі. Вони повинні були втратити молодшого брата, Веніаміна, і ще раз розбити серце батькові. Брати були принижені в очах єгиптян, звинувачені у крадіжці і шпигунстві, безпорадні перед примхами язичницького князя. В той час їх родини страждали від голоду. Весь світ руйнувався, як картковий будиночок. Здавалося, що Бог зовсім залишив їх і заплутав їхні шляхи.
Однак, коли єгипетський правитель вимовив: «Я Йосип», – все змінилося. Завіса була знята, і всі шматочки пазлу склалися в цілу картину. Все стало зрозуміло, коли Божий план добіг свого кінця.
Примирення Йосипа з братами можна розглядати як пророчий приклад остаточного примирення Месії з Ізраїлем. Настане день, коли Месія відкриє Себе всьому Ізраїлю, але, як і у випадку з Йосипом, це відбудеться на Його власних умовах і в призначений Богом час.
Спочатку брати не повірили, що цей єгипетський принц дійсно є Йосипом. Поголений і нафарбований, як єгиптянин, одягнений в єгипетське вбрання. Так само постать Ісуса за минулі століття була настільки переосмислена, що побожним членам єврейської громади було б важко повірити, що Ісус може бути євреєм, а тим паче – Месією. Але як було з Йосипом – Він Сам може проявити Себе як Месія.
Об’явлення Йосипа принесло братам раптове просвітлення. Так само буде під час об’явлення Месії. Ми сподіваємось, що в цей день станемо зрячими і побачимо Божу руку, що постійно була дієвою. Нарешті ми зрозуміємо це довге розділення і прихованість. Зрозуміємо сенс історії!
Вустами пророка Захарії Бог говорить про день в кінці всіх часів, коли Він Сам захистить Ізраїль від нечестивих народів, що будуть намагатися його знищити: «І станеться в день той, і Я буду шукати, щоб понищити всі ті народи, що приходять на Єрусалим. А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милости та молитви. І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем», – і додає, що «того дня відкриється джерело для Давидового дому та для єрусалимських мешканців для жертви за гріх і за нечистоту». Це буде той день, коли слава Божа, Шехіна, повернеться на гору Оливну та стане притулком і захистом для Божого народу.
У 11-му розділі послання до Римлян апостол Павло розглядає відсторонення «своїх» від Месії як необхідну частину Божого плану, за допомогою якого Він бажає поширити спасіння до краю світу. У цьому аспекті, питання віддалення від Месії має багато подібного з історією Йосипа і його братів. Павло визнає, що Ізраїль спіткнувся (хоча і не впав так, щоб не піднятися), але навіть його падіння було частиною Божого плану. Йосип і його брати нарешті примирилися, так само і весь Ізраїль буде врятований. «І так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова, і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!» (Рим.11:26-27, цит. Іс. 59:20-21)
Йосип звертається до братів: «І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі (або «залишок»), і щоб утримати для вас при житті велике число спасених» (45:7). Також в цьому аспекті постать Йосипа є прообразом вчинку Месії, Який подібним чином був відкинутий побратимами, що було передбачено Богом, щоб привести до великого спасіння їх самих і весь світ.
У 11-му розділі послання до Римлян апостол Павло, здається, розглядає історію Йосипа саме в цьому світлі. Хоча він не проводить прямої аналогії з Йосипом, схоже, посилається на цю розповідь. Наприклад, він вказує, що невизнання Месії частиною Ізраїлю стало багатством для світу. Так було і з Йосипом – його продаж в Єгипет приніс в результаті багатство тодішньому світу і порятунок землі від катаклізму голоду. Далі апостол пише: «Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них. А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?».
Павло також показує, що остаточне примирення Ізраїлю з Месією буде «воскресінням з мертвих». Коли Йосип відкрився перед своїми збентеженими братами, то пояснив, що його перебування в Єгипті було Божим планом «зберегти їх живими», або дослівно – «зберегти життя». Використаний вираз часто з’являється в контексті воскресіння.
Однак це не означає, що весь Ізраїль повинен чекати до кінця цього століття, щоб наблизитися до Месії. Апостол вважає, що Господь завжди беріг вірний залишок – і в минулому, і в дні Павла.
Йосип сказав: «Послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі (або «залишок»), і щоб утримати для вас при житті велике число спасених». Апостол Павло стверджує: «Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті».
Якщо минулі 2000 років очікування здавалися для нас нескінченними, то, тим більше для Месії, Який чекав всі ці покоління, прагнучи зібрати жителів Єрусалиму під крилами свого таліту (молитовна хустка): «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!» (Лк.13:34).
Йосип заплакав: «І він голосно заплакав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів» (45:2). Коли його брати вперше з’явилися в Єгипті, він не міг стримати хвилювання: «А він відвернувся від них та й заплакав…» (42:24). Коли вони повертаються до Єгипту, Йосип знову піддається емоціям. Не в силах опанувати себе, він виходить в кімнату, де може знаходиться один і плакати (43:30-31). Потім він плаче втретє, коли відкривається перед братами (розділ 45). В останній ситуації Йосип вже не намагається приховати свого хвилювання, а плаче перед рідними. Тора говорить, що навіть єгиптяни, відправлені з кімнати, чули цей плач.
В цьому ми можемо бачити, що ж відчував Месія. У період свого служіння Ісус виявляв велике розуміння і співчуття до своїх співвітчизників: «А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха» (Mф. 9:36). Він співчував, коли вони були голодними. Він сказав учням: «Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого» (Мр. 8:2). Він співчував сліпим, як сказано в Писанні: «І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним» (Мф. 20:34). Він проявив співчуття до хворого: «І змилосердився Він, простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: Хочу, будь чистий!» (Мк. 1:41). Він відчував жалість до тих, хто був засмученим і мав скорботу. Писання говорить: «Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!» (Лк. 7:13).
Коли Він побачив тих, що оплакували смерть свого друга, Лазаря, то «заплакав Ісус». Навіть у Свій великий день, в той момент, коли Він урочисто входив до Єрусалиму, коли присутні учні сприймали Його як Месію, Ісус плакав: «І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним» (Лк. 19:41).
В Євангелії Ісус показаний як Месія, як Йосип, Який бажає примирення зі Своїми братами, прагне зцілити рани і виправити помилки минулого. Він сповнений співчуття і жадає остаточного примирення і відкуплення.
Всім слухачам бажаю достатку Божого миру – шалом! До побачення!