Вітаю всіх слухачів трансляції Дерево Оливне!
Сьогоднішній уривок, що охоплює 6-9 розділи книги Вихід, розповідає про наступні етапи загострення протистояння між Богом євреїв, представниками яких є Мойсей і Аарон, і фараоном, правителем Єгипту. Виникає питання, якою була мета всіх цих переговорів з фараоном? Хіба Всемогутній Бог не міг вирішити цю справу швидко і безпроблемово?
Єгипет за часів Мойсея керував світом, володіючи передовими знаннями, технікою, потужною релігійною системою, маючи навчену і дисципліновану армію. Слабші народи і культури підпорядковувалися йому. Рабство забрало всі сили для протистояння домінуючому Єгипту.
І тоді Бог робить щось неочікуване. Він виходить на арену і втручається в закони природи і закономірності історії. Скромний і непримітний пастух, який походить з єврейської сім’ї, хоча і вихований як єгиптянин, приходить до палацу фараона, несучи в руці посох влади і довіреності Бога Ізраїлю. Подальші наслідки цього візиту назавжди змінять хід історії.
У книзі Вихід Бог безпосередньо втручається в людські справи. Він використовує Єгипет як сцену для Свого великого дебюту. Завдяки подіям, описаним в книзі Вихід, Бог з’являється в світовій історії і підносить Своє ім’я між народами, перед Ізраїлем і Єгиптом. У критичний момент протистояння Він говорить фараону: «Але Я для тогозалишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі» (9:16).
Таким чином, вихід Ізраїлю з Єгипту був для Бога приводом, щоб «Його ім’я було прославлено». У біблійному розумінні прославити ім’я – значить поширити славу і владу того, кому воно належить. Не йдеться тільки про проголошення імені, але й про відкриття світові Бога. Бог, спасаючи Ізраїль, побудував Свою владу і авторитет.
Кари, знамення, чудеса і прояви великої сили – ця боротьба за звільнення Божого народу була спрямована на те, щоб продемонструвати світові Його силу, суверенітет і прославити Його ім’я. Спасенний Ізраїль отримав послання: «Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я…».
Божий прояв був успішним. Історія знищення Єгипту була почута в усьому світі, а Ім’я Господа досі пам’ятають. Хананеї ще сорок років потому пам’ятали про вихід. Рахав сказала розвідникам в Єрихоні: «Я знаю, що Господь дав вам цей Край, і що жах перед вами напав на нас, і що всі мешканці цього Краю умлівають зо страху перед вами. Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами…». Двісті років потому, як читаємо в книзі Самуїла, ця подія все ще наповнювала страхом филистимлян: «Біда нам! Хто нас урятує від руки цих потужних богів? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою поразою у пустині!».
Визволення Ізраїлю від влади Єгипту, як і наше спасіння, – не просто особиста справа, а й питання доброї слави Бога в світі, Його репутації перед цілим світом. І ми маємо бути живим доказом Його перемоги.
Коли фараон відмовився відпустити народ, то була не просто відмова звільнити групу єврейських рабів. Це було також протистояння іншій реальності, представниками якої вони були. Нащадки Якова були інструментом, обраним Богом для спасіння всього людства. Всевишній реалізує Своє бачення і ціль щодо світу, не обмежуючись законами природи, які Сам встановив. Він – Бог творіння, тому може «пройти» над встановленим, природним порядком речей. У цьому переконався правитель Єгипту і його народ.
Вихід з Єгипту показав всьому світу, що саме Господь Бог Ізраїлю є наймогутнішим, оскільки здатний подолати всіх інших так званих «богів». Кожна кара, яка вразила Єгипет, стосувалася певного божества, якому поклонялися в цій країні. Їх авторитет був повністю дискредитований, коли вони виявилися безсилими, щоб протистояти Всемогутньому.
Дивовижною відповіддю може бути те, що Єгипет знаходився у ще гіршому рабстві, ніж Ізраїль. Єгиптяни перебували не просто під владою людини, яка могла б завдати шкоду тілу. Вони знаходились під владою ідолів, які міцно тримали їх душі.
Тому, коли Бог посилав чергові кари на Єгипет, Він фактично діяв не тільки заради визволення Ізраїлю, але і дозволяв звільнитися від їх духовного рабства. Кожна кара мала чіткий і очевидний зв’язок з певною єгипетською традицією або забобоном. Насправді, це був суд над богами, яким поклонялися з давніх часів в долині Нілу. Єгиптяни потребували звільнення від цього рабства. Драма, що розгорталася на їхніх очах, була потужним наочним уроком, своєрідним позбавленням від невидимих пут і ланцюгів, які знаходились на їх серцях і розумі, чому вони навіть не шукали альтернативи. Крок за кроком, на очах у всіх, Бог викривав і руйнував демонічні сили, які володіли Єгиптом.
Наприклад, річка Ніл, яка була одним з головних божеств, стала жертвою першої кари. Часто з Нілом асоціювався сам Осіріс. Але богом Нілу був Хапі, який мав значний вплив, бо весь Єгипет залежав від води Нілу, його розливів, його риби і т. д. Гекатей Мілетський влучно назвав Єгипет «даром Нілу». Забруднення річки, тобто перетворення води в кров, зробило її огидною для поклонників, поставило під сумнів силу її божеств і віру в їх передбачуване забезпечення.
Хекат – богиня з головою жаби, яка забезпечувала народження немовлят і була покровителькою всіх акушерок. Тому жаби були символом родючості, дива народження і навіть воскресіння. Ці символи і їх богиня дуже швидко стали для єгиптян огидним, коли вони знаходили їх в ліжку, їжі, не в силах безпечно зробити жодного кроку.
Єврейське слово «kenim», перекладене як комарі, може також означати, наприклад, москітів або вошей. Можливо, важливішим є те, що для того, щоб викликати кару у вигляді комарів, Бог звелів Мойсею вдарити посохом по землі. З цього пороху виникла хмара дражливих, кусючих комах. Багато єгиптян вважали, що земля є «батьком богів». Дійсно, давня назва Єгипту – Хемі або Кемі, походить від алювіального чорнозему в дельті Нілу, дуже родючого і цінного, на відміну від пісків пустелі. Тому він був наділений особливою святістю. Однак Господь показав їм безглуздість приписувати землі якусь особливу силу.
Так само в випадку іншої кари, кари мух, існують різні припущення щодо точного значення відповідного єврейського слова. Від цього залежить, яке божество було засуджено цією карою. Це могли бути рої мух, але, на іншу думку, мова йде про «рої диких тварин», таких як: леви, вовки, змії і скорпіони. У такому випадку весь пантеон богів опинився в небезпеці.
Потім в результаті якоїсь смертельної кари вимерла худоба єгиптян. Серед найважливіших божеств була Хатхор – велика богиня-мати з виглядом корови, Апіс – бог у вигляді бика, символ родючості, і Мневіс – священний бик з Геліополіса.
Дуже важка і гнітюча кара виразки, мабуть, змусила сумніватися в силі бога-цілителя, Імхотепа.
Остання кара, описана в цьому уривку, – град, жахливий катаклізм, який прокотився по країні, вбиваючи людей і худобу, знищуючи всю рослинність, дерева і врожай на полях. Жодне з божеств, таких як богиня небес Нут, або богиня життя Ісіда, або Сет, бог врожаю, не могли гарантувати захист своїм поклонникам.
На думку деяких, протистояння між Мойсеєм і фараоном могло тривати цілий рік. Кожна кара була швидше вираженням милосердя, ніж осуду, бо створювала можливість покаятися і визнати Бога Ізраїлю Єдиним. Кожна кара була одночасно уроком про Бога – Його справедливість, всемогутність і милосердя. Завдяки цьому певна кількість неєвреїв приєдналася і покинула Єгипет разом з ізраїльським народом. Щось повинно було їх переконати.
Звільнені від влади фараона, який уособлював всі ці темні сили, вони мали стати священниками Єдиного Бога, підкоритися Його царському керівництву, бути Його особливим народом, щоб через Ізраїль народи, які перебувають в духовній темряві, отримали світло, а земля – благословення. Таким від початку був Божий план, пов’язаний з обраним народом. І фактично тільки вихід з Єгипту показав Ізраїль як народ Божий, народ, який прямує до певної мети. Такої мети не мав жоден інший народ світу: бути благословенням для інших народів.
Всім слухачам бажаю достатку Божого миру – шалом! До побачення!