Вітаю всіх слухачів трансляції Дерево Оливне!
Сьогоднішній уривок описує подальші важливі події, які стали наслідком виходу Ізраїлю з Єгипту – переслідування армії фараона, перехід через Червоне море, зіслання манни та видобуття води зі скелі, боротьба з підступними амаликитянами.
Визволення з Єгипту – не просто історія з минулого. Воно створило прецедент і зразок Божої справи відкуплення, а також є образом набагато більшого, універсального плану спасіння Ізраїлю Месією. Найкраще це видно в символіці пасхальної жертви, але є й інші аспекти спасіння.
Наприклад, вихід з Єгипту був спланований, спроектований і повністю реалізований Богом. Ізраїль мав просто прийняти цей план і йти, покладаючись на Бога. Знаходячись на березі Червоного моря, вони нічого не могли зробити. Їх наздоганяли єгиптяни, озброєні бойовими возами, луками, стрілами та мечами. Зліва і справа їх оточувала пустеля, яка могла стати лише спільною могилою, якщо б вони спробували боротися з армією фараона. Позаду був Єгипет, де вони потрапили б в більш жорстоке рабство, ніж раніше, через помсту. Попереду простягалася непрохідна перешкода – море. Попередні побоювання та страхи ізраїльтян тепер переростали в паніку й відчай.Тому вони питають Мойсея: «Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту?».
Здавалося б, що все втрачено і закінчиться катастрофою та компрометацією. Саме тоді з’являється Бог, даючи перемогу. Коли Ізраїль прийшов до точки, не маючи ні виходу, ні вибору, ні плану «Б», ані іскри надії, Бог здійснив наймогутніший і вражаючий акт порятунку, розділивши море, провівши Ізраїль і перемігши єгиптян. Тоді Ізраїль з подивом вигукнув: «Хто подібний Тобі серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю? Ти в славі грізний, Чудотворче!».
Вони, звичайно, не заслуговували того, що для них зробив Бог. А зробив Він це через Свою любов до них і до їхніх батьків, яким залишив вічні обіцянки. Те ж саме і з нашим духовним порятунком сьогодні, якого ми не заслужили і не заробили. Як Ізраїль тоді, так і ми відчайдушно потребували спасіння, можливого тільки через пряме і переконливе Боже втручання. І Він це зробив. В посланні до Римлян сказано: «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками». В іншому місці читаємо, що, коли прийшов час, Бог послав Свого Сина, щоб спасти нас.
Наше спасіння, як і вихід Ізраїлю з Єгипту, було здійснено і завершено Богом. Ми були безсилими і безпорадними, але дивовивжним чином були спасенні.
У традиційній єврейській розповіді, пов’язаній з переходом через Червоне море, важливу роль відіграє постать Нахшона, Аммінадавого сина, князя племені Юди. Його ім’я з’являється кілька разів в Торі, але найцікавішим є те, що воно також згадується в обох генеалогіях Ісуса в Євангеліях. Таким чином, Нахшон був одним з предків Ісуса з Назарету і видатним лідером племені Юди під час виходу з Єгипту.
Згідно Талмуду, Нахшон першим з ізраїльтян увійшов в Червоне море. Мойсей наказав народу увійти в море, але бажаючих зробити це не було. Нарешті Нахшон зробив крок вперед і кинувся у воду. Потужні хвилі заливали його, і він був близький до утоплення. Коли вода накрила його, Господь наказав Мойсею простягнути посох і руку до моря, щоб води розділилися. Нахшон, будучи лідером, безпечно перевів їх на інший бік.
Історія Нахшона говорить нам дещо про Месію. Тора називає його князем Юди. Єврейське слово «nasi» перекладене на грецьку мову як archegos, що означає: прекурсор, вісник, попередник, піонер, вождь, князь. Нахшон був тим, хто певним чином проклав Ізраїлю шлях до моря, перевів Ізраїль в зону безпеки і порятунку. Він був «archegos» для всього народу.
У Новому Завіті термін archegos пов’язаний з Ісусом. Апостол Петро у своїй проповіді називає його «Начальником життя», тобто «archegos життя», додаючи, що «Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника (archegos) й Спаса» (Дії 5:31). Автор послання до Євреїв стверджує, що належало, щоб Бог «Провідника (тобто archegos) їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання» (2:10). Він також називає Ісуса «Начальником (archegos) й Виконавцем віри».
Ісус є archegos життя в тому сенсі, що Він був першим, Хто перейшов від смерті до життя, прокладаючи шлях іншим. Тому Червоне море можна порівняти з могилою. Подібно як Нахшон йшов на чолі Ізраїлю, між нагромадженими валами води, безпечно переводячи його на інший берег, Месія прокладає нам шлях через могилу силою Свого воскресіння. Як Нахшон боровся серед хвиль, що заливали його, так і Месія випередив нас, ставши archegos нашого спасіння. І як Нахшон продемонстрував, показав рятівну віру всьому Ізраїлю, зробивши перший крок довіри, так само Месія є archegos – «Начальником й Виконавцем віри». Як Ізраїль послідував за Нахшоном, незважаючи на труднощі, так і ми «біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри».
«І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту» (13:17). Діти Ізраїлю повинні були засвоїти швидкий урок про наслідування Бога. Вони знали, що прямують в землю Ханаан, тому, ймовірно, очікували, що вирушать найпростішим і зручним шляхом уздовж узбережжя Середземного моря і дістануться до Ханаану за кілька днів. Але Бог не йде на компроміси. Не завжди те, що на перший погляд найпростіше, є підходящим.
Прибережний шлях охоронявся єгипетськими гарнізонами. Бог не хотів, щоб перспектива збройного протистояння збентежила народ і врешті-решт викликала бажання повернутися до Єгипту. Крім того, Він хотів навчити їх важливим речам у пустелі, перш ніж вони прибудуть до Ханаану. Бог хотів перемогти їх ворогів при Червоному морі, навчити їх покладатися на Боже забезпечення, годуючи їх манною, і дати їм Тору на горі Синай, а потім ввести в землю обіцяну.
Ми часто піддаємося загальному поспіху. Як в матеріальних справах, так і в духовному житті ми очікуємо швидких результатів і виконання очікувань. Перспектива довгої подорожі до місця призначення через пустелю є непривабливою. Тим часом Бог більше хоче бачити, що ми розвиваємося, вчимося і духовно дозріваємо, ніж як чекаємо здійснення наших мрій. Тому Він часто веде нас, на перший погляд, довшим шляхом, який може здатися нам марною тратою часу і ходінням довкола. Але Він готує нас до того, чого ми навіть не бачимо. Він хоче виховати в нас характер Божої дитини, хоче бачити в нас відповідальних синів і дочок, яким свого часу зможе довірити більше.
В основі всієї історії виходу з Єгипту і подальшого походу лежить дуже важливий для нас урок. Недавно звільнені раби (а такими були всі грішники, спасенні Божою благодаттю) не є відповідним місцем перебування Святого Бога. Вони повинні зробити наступні кроки, прийняти Боже виховання, дозволяючи Йому керувати. Одних чудес, хоча і важливих, недостатньо. Подальша доля Ізраїлю після виходу з Єгипту нагадує нам про те, що потрібно навчитися бути вільним. Можна зовні бути далеким від Єгипту, але мати менталітет і звички рабів. Внутрішня зміна серця вимагає постійного навчання, зміцнення, духовної дисципліни, а також здатності жити в згоді з іншими і з Богом. Бог знає це і розуміє наші злети і падіння, гарячий запал і розчарування, терпляче звільнює нас від панування наших прихованих страхів, від дитячої зосередженості на собі. З рабів Він робить дітей Царя.
Всім слухачам бажаю достатку Божого миру – шалом! До побачення!