Вітаю всіх слухачів трансляції Дерево Оливне!
Сьогодні познайомимось з найдовшим уривком П’ятикнижжя – Мішпатім. Його також називають Книгою або Сувоєм Завіту, оскільки він містить перший обширний і детальний набір заповідей, записаних у початкових 84-ох віршах. Серед них 23 настанови і 30 заборон. Вони детально описані в прямому контексті цього унікального і виняткового зв’язку завіту між Богом і народом Ізраїлю, який біля гори Синай проголосив Богу: «Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!». Народ зобов’язувався виконувати волю Бога, демонструючи її в особистому житті чрез прийняття рішень, вибір і дії, а також слухати Його настанови і вказівки з Слова, яке відкрилося їм.
Вчення, що міститься в цьому уривку Тори, показує, що пристрастю Бога Ізраїлю є справедливість, чесність і моральність в особистому, сімейному та суспільному житті. Надзвичайно широкий і різноманітний спектр питань, які регулюють ці закони, вказує на те, що життя для Бога не обмежується певними областями або так званою сферою релігійності, але охоплює всі аспекти життя і ціле наше єство. Божа доброта повинна охоплювати кожну найдрібнішу деталь життя людини. Тільки знаходячись в світлі Його істини, можливо рости в праведності і радіти життю вже зараз.
Слово «Тора» має значення «наука, повчання, підказка». Бог дав Ізраїлю Свої життєві настанови. Після звільнення народу з єгипетського рабства, біля гори Синай Бог відкриває, що є справжньою свободою, і що рабом залишається той, хто грішить. Тора є вказівкою, як уникати гріха, як наслідувати Бога в грішному світі, як бути врятованим, тримаючись Єдиного Бога. Дарування Тори було значною подією в історії людства і великим Божим даром (а не покаранням, як вважають деякі). Через отримання Тори проявилася Божа любов до Ізраїлю, а через його посередництво, до всього людства. Ця велика мудрість повинна була вразити народи, а вони мали прославити Бога Ізраїлю.
Наприкінці уривку ми бачимо, як Мойсей знову піднімається на святу гору, яка досі була покрита густою хмарою Божої присутності. Саме там він отримає кам’яні скрижалі з десятьма заповідями, записаними Божим перстом, які будуть коротким викладом Божих настанов. Важко уявити глибину відчуттів і переживань Мойсея, який перебував у славі Божої присутності протягом сорока днів і ночей, знаходячись «віч-на-віч» з Ним і отримуючи подальші вказівки для народу.
Іноді, ніби знаходячись на Господній горі, ми маємо можливість відчувати духовні «піднесення», переживаючи оновлення нашої відданості Богу. Однак на таких горах ми не проживемо все життя. Ми повинні спуститися в повсякденність, на рівнини і в долини нормального життя. Проте ці особливі моменти, це виняткове відчуття Божої присутності, Божого дотику супроводжують нас і змінюють нашу повсякденність, проникаючи в наші справи. Божественний вогонь з Його священної гори надихає нас і освітлює темряву навколо нас. Щось подібне пережили учні на горі Преображення. Вони відчули силу майбутнього віку, Олам Хаба – світу, який має прийти. Цей смак царства Месії залишався з ними і тоді, коли вони прямували до кінця землі, несучи добру новину.
Закони, вміщені в уривку Мішпатім (Вихід 21:1-24:18), здається, мають мало спільного з Месією. Вони являють сукупність цивільних постанов, прецедентів, статутів і законів. Що робити, якщо твій віл когось заб’є, які покарання передбачені за крадіжку, як відшкодувати заподіяну шкоду? Також перераховані різноманітні заборонені дії та відповідальність за них, правила суспільного життя і церемонії богослужіння. Як християни, ми схильні читати такий матеріал швидко або взагалі пропускати його. Однак все не так просто!
Всі закони Тори є вираженням стандарту, зразком благочестя. Хоча вони сформульовані обмеженою людською мовою і пов’язані з життєвими ситуаціями, проте містять атрибути Нескінченного, Святого Бога. Його закон є фундаментальним визначенням добра і зла, гріха і справедливості. Хоча іноді вони здаються далекими або незначними в нашій ситуації, але ці постанови залишаються Словом Живого Бога і являються показником справедливості.
В Писаннях Апостолів Месію названо Праведником, тобто Ха-Цадіком. Це особливий месіанський титул, про який сказано в Писаннях. Йдеться про щось набагато більше, ніж тільки, що Ісус був просто хорошою і праведною людиною. Він був безгрішним. Його воля повністю підпорядковувалася волі Батька, тобто Його життя повністю відповідало законам Тори. Життя, служіння і вчення Месії цілком відповідали і найменшій деталі церемоніального положення, і важкому для сприйняття вироку за певний гріх. Він не змінив жодної рисочки із Закону. Порушивши будь-яку з заповідей Божих, Месія не міг б бути безгрішним, а Його смерть була б просто сумною і драматичною подією і не принесла б світу примирення за гріх. Апостол Іоан говорить: «Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх то беззаконня» (1 Іон. 3:4).
Таким чином, закони і постанови Тори знайомлять нас з життям і природою Месії. Його місія на землі полягала в тому, щоб бути досконалим, живим прикладом Божого Закону, втіленого в Його особі, тим самим наповнюючи його змістом і значенням. Тому Він був названий Словом, що стало плоттю, а значить – Живим Законом. Подібно до того, як Тора відкрила Бога в написаній формі, так Месія показав Його в людському вигляді, проявивши Його природу і характер і передавши стандарт, приклад для наслідування.
Завіт – це взаємна угода, що укладається між сторонами – щиро і від серця. Коли Мойсей передав Ізраїлю Божі слова і прочитав книгу Завіту, вони відповіли: «Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!». Тоді Мойсей окропив кров’ю жертовник і народ, сказавши: «Оце кров заповіту, що Господь уклав із вами про всі оці речі!».
Завіт затверджений кров’ю, яка представляє життя, як написано в 17-му розділі книги Левит 11-им віршем: «Бо душа тіла в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші, бо кров та вона очищує душу». Напевно, кожна сім’я, яка знаходилась там, добре пам’ятала кров ягнят, якою вони помазали одвірки домів в Єгипті. Знак тієї крові врятував їх життя і приніс свободу. Як послухалися тоді, так і зараз.
Коли завіт був укладений, Мойсей, Аарон, його сини і сімдесят старійшин піднялися на гору Синай, де вони відчули присутність Господа і, як сказано в Писанні, «споглядали на Бога, і їли й пили». Ми також бачимо в цьому майбутню вечерю Агнця: під час пасхальної таємної вечері з учнями в Єрусалимі Ісус розламав хліб, що представляє Його тіло, і розділив між ними. Потім «взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!». Ми знову бачимо Агнця і кров – підтвердження завіту і відкуплюючу присутність Бога, і все це за багатим столом.
Завіт з Богом вимагає всього нашого серця і повної відданості. Його наслідки вплинуть на кожну сферу нашого життя. Бог обіцяв привести ізраїльтян в землю обітовану, але вони мали бути обережними з її нечестивими жителями: «Не складай умови з ними та з їхніми богами». Завіт з Богом означає посвяту для Нього, як у шлюбному завіті, в якому панує справжня любов.
Всім слухачам бажаю достатку Божого миру – шалом! До побачення!