Вітаю всіх слухачів трансляції Дерево Оливне!
Наприкінці попереднього уривку ми бачили Мойсея, який знову був покликаний піднятися на вершину гори Синай для зустрічі з Богом. Без сумніву, ізраїльтяни, зібрані біля підніжжя гори, уважно спостерігали за ним, за сходженням на Синай, аж поки він не зник у хмарі слави і вогні Божої присутності. Яке велике одкровення Всевишній хотів цього разу передати Своєму народові нового завіту? Відповідь на це питання знаходимо в сьогоднішньому уривку. Бог мав на увазі якусь дуже практичну конструкцію: «І нехай збудують Мені святиню, і перебуватиму серед них. Як усе, що Я покажу тобі будову скинії та будову речей її, і так зробите», – читаємо в книзі Вихід (25:8-9). Мойсей отримує дуже точний зразок скинії і детальну інструкцію щодо будівельних матеріалів, елементів обладнання та їх зовнішнього вигляду. Бог побажав, щоб Ізраїль побудував дім для Нього.
Єврейське слово Miszkan має значення святиня, храм. Йдеться про місце перебування Божої присутності. «І нехай збудують Мені святиню – Miszkan, і перебуватиму серед них – szakan». Подібне слово szakеn має значення сусід, тобто Бог бажає бути близьким зі Своїм народом.
Матеріали для будівництва Miszkanu народ мав принести в якості жертви, дару. Тут зустрічається єврейське слово Teruma, що є також назвою всього уривку. Слово несе в собі значення винятковості, піднесення чого-небудь, призначення для вищої мети. Такими є дари, які ми віддаємо добровільно і приносимо для Господа. Це можна сказати про серце і життя, посвячені Богу. Якщо ми щирі, то Бог використовує їх для Своїх вищих цілей. У посланні до Тимофія апостол заохочує нас: «А в великому домі знаходиться посуд не тільки золотий та срібний, але й дерев’яний та глиняний, і одні посудини на честь, а другі на нечесть. Отож, хто від цього очистить себе, буде посуд на честь, освячений, потрібний Володареві, приготований на всяке добре діло» (2 Тим. 2:20-21).
Цікаво, що інструкція з будівництва скинії, показана Мойсею, складається з шести частин, що починаються словами: «І сказав Господь Мойсею». Це нагадує про шість днів творіння, кожен з яких також починається словами: «І сказав Бог». Сьомий день був шабатом, коли Бог відпочивав від Своїх справ. Це ж бачимо тут – відразу після вказівок щодо роботи над скинією, в сьомій частині одкровення, Бог передає закони щодо дотримання шабату і підкреслює, що це знак Його завіту з Ізраїлем назавжди. Згадка про створення світу підкреслює важливість і значення Miszkanu – його конструкція вказує на друге, нове творіння. Це не просто переносний намет для церемоніальних цілей, а щось на зразок мікро-Всесвіту.
У центрі цього мікро-Всесвіту розташовувався ковчег завіту, встановлений в Святому Святих. У ньому знаходився глечик з манною, жезл Аарона, який зацвів суцвіттями мигдалю, і кам’яні скрижалі з Божим Словом, які були вагомим доказом завіту, і одночасно, ніби шлюбним контрактом Бога з Ізраїлем.
Бог обіцяв говорити з Мойсеєм з-посеред херувимів, розміщених на віці (кришці) ковчегу. Це мало бути місце Його присутності. Віко ковчегу було зроблено з чистого золота, подібно двом херувимам, розміщеним на обох його кінцях крилами один до одного. На думку деяких єврейських коментаторів, один з них був чоловічого роду, а інший – жіночого, представляючи ідею шлюбу – поєднання неба і землі, Бога і Його народу, чоловіка і дружини. Це повинно нагадувати, що присутність Бога найсильніше проявляється в священній єдності, що виникає з любові, заснованій на зобов’язанні завіту. Зло, яке прагне привести світ у стан хаосу, найбільше атакує священний простір шлюбу, який стабілізує порядок Всесвіту.
Найбільшою таємницею Miszkanu було те, що в ньому перебувала та сама Божа слава, яка так потужно і сильно проявлялася на горі Синай: вся гора горіла, а земля тряслась від грому і блискавок. Вона була схована у скинії. Скинія стала місцем поєднання Божої реальності і фізичної. Завдяки ній пожерливий вогонь Синаю міг супроводжувати Ізраїль в повсякденному житті. Дивлячись на скинію під час тяжкого поневіряння по пустелі, вони згадували про Бога, Його любов і завіт. Пізніше ця надія була увічнена в храмі, побудованому царем Соломоном в Єрусалимі.
Ісус передбачив руйнування величного храму Ірода, який був чудом тодішнього світу, хоча раніше називав його домом Свого Отця. З іншого боку, Він знав, що Божа присутність перенесеться в живий храм, побудований не людськими руками, а силою Святого Духа. Як сказано в посланні до Ефесян, це скинія, «де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу» (Еф. 2:20-22). Ця святиня росте і будується в Божій любові. Найважливішим її каменем, наріжним каменем, є Месія, джерело воскреслого життя, яке оживляє інші камені.
Кожного, хто несе життя Месії в серці, можна порівняти з Божою скинією – місцем Його присутності, де також чути голос Божий. Це є великим дивом і великою нашою відповідальністю. Кожен з нас, як окремо, так і в єдності з іншими, є фізичним, видимим для світу доказом існування завіту, який Бог уклав зі Своїм народом.
Книга Єремії називає це новим завітом, в якому Божий закон не покладений в ковчег завіту, як кам’яні скрижалі, а розміщений всередині людини, в її серці. Цей новий завіт був затверджений кров’ю Месії, пролитою для примирення світу. Його воскресле життя стало джерелом вічного життя для кожного віруючого, запечатаного в нас Святим Духом.
Коли Ізраїль отримав одкровення на Синаї і Бог уклав з ним завіт, врятовані люди стали належними посудинами Божої присутності. Тоді Бог сказав: «Вся земля то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим». Скинія була видимим нагадуванням про велике покликання і зміну народу. Сьогодні те, що представляла скинія – її краса, значення і мета – в Месії стає нашим духовним багатством через перетворюючу дію Божого Духа.
Всім слухачам бажаю достатку Божого миру – шалом! До побачення!