Вітаю всіх слухачів трансляції Дерево Оливне!
Сьогоднішній уривок надзвичайно драматичний – він нагадує сходження на вершину високої гори, за мить – падіння в найглибшу прірву, а потім знову підняття на найвищу вершину. Починається він з завершення опису чудової скинії, після чого наступає кульмінаційний момент отримання Ізраїлем шабату. Відразу після цього ми бачимо гріх золотого тельця – як падіння в бездонну прірву. Завдяки заступництву Мойсея народ врятований, а сам він спускається з гори з новими скрижалями свідоцтва і, зібравши народ, оголошує їм заповідь шабату та передає вказівки щодо будівництва скинії.
Історія відступництва ізраїльтян біля гори Синай знаходиться в центрі оповіді, хоча і не є славною точкою цього уривку. Ця подія має певний універсальний вимір, який є актуальним у всі часи, оскільки добре відображає певні постійні риси людської натури, незалежно від національності, раси або цивілізації. Слова, записані в Законі, є значущими:
«І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому. І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки… І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю! І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: Завтра свято для Господа!» (Вих. 32:1-5).
Людина була створена для спілкування з Богом. В неї закладені духовні потреби, які вона свідомо чи підсвідомо намагається задовольнити. Однак, коли ми намагаємося бути релігійними, не звертаючи уваги на Божі вказівки, це закінчується створенням золотих тельців. Не випадково Тора показує історію золотого тельця як контрапункт, контраст на тлі раніше описаних, детальних вказівок щодо будівництва скинії. Скинія представляє Божий шлях до духовності, а золотий телець – людський шлях. Бог і Ізраїль фактично мали однакову мету: намагалися встановити посередника, через якого Ізраїль міг би поклонятися істинному Богу і мати з Ним стосунки.
Особливо дивним в цій історії є те, що Ізраїль не мав відступницьких намірів. Він не збирався проміняти істинного Бога на божества Єгипту або відступити від завіту. Народ, побачивши готову статую, вигукнув: «Це твій бог, який вивів тебе з Єгипту». А Аарон оголосив свято не на честь тельця, а на честь Господа.
Щоб зрозуміти, як Ізраїль усвідомив, що може поклонятися Господу через ідола, поміркуємо над ідеєю ідолопоклонства. Пророки Ізраїлю часто негативно висвітлюють і висміюють язичницьких поклонників, вказуючи на те, що рукотворний образ, безумовно, не є Богом, а скоріше шматком дерева, металу або глини. Ідолатрія – щось більше, ніж просто поклоніння якимсь неживим предметам. Тільки дуже примітивний ідолопоклонник припустив би, що статуя, якій він поклоняється, є саме тим богом, якому він поклоняється. Ідол – це фізичний, матеріальний образ, уявлення про духовну силу божества, якому поклоняються. Вважається, що сила цього божества і його сутність втілені в цьому образі. Володіння образом бога або богині повинно мати корисний вплив на поклонника.
Як не парадоксально, ізраїльтяни не поклонялися золотому тельцю. На їх думку, він мав уособлювати Бога. Вони не вважали, що Бог насправді має образ тельця, але думали, що маючи таке уявлення, можна Йому поклонятися. Телець був лише Його матеріальним символом, видимим орієнтиром на Нього, тим, що вони зможуть взяти з собою, коли покинуть гору Синай. Цей видимий образ вони зможуть нести перед собою, вступаючи в землю обітовану. Як зручно! Ізраїль не відкинув Господа прямо, а просто дав безконтрольний вихід своїм релігійним поривам і духовним потребам.
Однак духовність поза межами Закону є довільною і неминуче повертає людину на шлях язичництва та ідолопоклонства. Маємо тенденцію нехтувати Божим Словом, якщо воно заважає нашим власним уявленням про духовність. Ми щиро говоримо: «Боже, хочу служити Тобі, і вже маю ідею, як краще дійти до Тебе». Ця небезпека досі є актуальною. Ізраїль спіткнувся і впав в ідолопоклонство, ставлячи свої рішення вище принципів Тори.
У 12-му розділі 1-ої книги Царів читаємо, як Єровоам повторює ту ж схему, описану в книзі Вихід, і наказує зробити двох золотих тельців, щоб народ мав можливість поклонятися Богу за межами Єрусалиму. Ніби цього було недостатньо, немає ніяких заборон для зміни встановленого Богом часу і пори свят. Як і Аарон на горі Синай, він також став самопроголошеним установником шляхів і форм служіння Богові. Небезпека цієї ситуації полягає в тому, що все відбувається раптово, не як фронтальна атака зла, а найчастіше як результат добрих намірів і правильних бажань.
Однак якість віри не вимірюється добрими намірами. Ізраїльтянам не довелося відкрито бунтувати і відступати від Бога та Його завіту. Навпаки, більш доречною була б потреба їхніх сердець та туга за Господом. Звичайно, вони думали тільки про поклоніння та краще служіння Адонаю. Маючи добрі наміри, вони вибрали неправильний шлях. Вони точно не трималися Божих шляхів, не підкорялися щойно отриманій науці. Уважне слухання Божого голосу і дозвіл керувати нашими думками – міра духовної зрілості і те, що насправді має значення. Зрештою, золотий телець був марною заміною слави скинії. Тора деталізує процес створення тельця, подаючи контраст процесові спорудження скинії.
У попередньому уривку ми читали, що Бог обрав Аарона первосвящеником над Ізраїлем. Але Аарон ще не знає про це. Виконуючи прохання народу зробити їм ідола, він ніби сам приймає священство. Якби він дочекався повернення Мойсея, то дізнався б, що Бог вирішив зробити його священиком скинії.
Народ також ще не знав, що Бог доручив їм принести в дар золото і цінності для будівництва скинії. Якби вони почекали, Мойсей оголосив би їм про це. Замість цього Аарон наказав зібрати золоті прикраси, щоб мати матеріал, з якого буде відлито ідола.
Обладнання скинії також мало бути зроблено з золота. Замість цього з зібраного золота Аарон «вформував його в глині, і зробив із нього лите теля». Народ мав зробити вівтар з бронзи для принесення вогняних жертв і вівтар із золота для кадіння. Замість цього, як читаємо, Аарон спорудив вівтар перед тельцем, як елемент поклоніння йому. Скинія мала стати місцем перебування Божої невидимої присутності. Замість цього народ зробив собі видимий ідолопоклонницький образ Бога. Бог планував задовольнити всі потреби та бажання людей заздалегідь, але в потрібний час і в Свій спосіб.
Ми теж буваємо нетерплячими, вимагаємо від Бога речей, не питаючи про Його час і Його шляхи. Також, знаходячись на духовних висотах і піднесенні, ми легко занурюємося в прірву непокори і посередності, коли піднесення зникає – і зазвичай воно швидко зникає. Хоча великі переживання та сильні відчуття є корисними і важливими для духовного розвитку, проте не в них суть ходіння з Богом. Вони не можуть стати самоціллю. Він очікує постійності наших переконань, вірності, яка народжується через наполегливість, щоденну дисципліну послуху і непохитну довіру в будь-яких обставинах.
Всім слухачам бажаю достатку Божого миру – шалом! До побачення!